Kvarta_www

Kvarta_fb2

31 березня у Кумпелі за Оперним відбудеться концерт львівського гурту «Кварта Львівська», тому ми вирішили все взнати з перших вуст. Тим паче, соліст гурту Юрій Кондратенко не лише чудовий музикант та львоволюб, але й цікавий співрозмовник. Про львівську музику розповідає з неабияким натхненням та задоволенням. Говорили з Юрієм про творчість гурту та музичний Львів, коли тут лунали відомі шлягери та зароджувалась саме українська розважальна музика.

Виникнення Кварти
Я займаюсь музикою досить давно. І багато слухачів, часто запитували саме за львівською музикою довоєнного періоду. Тому виникла ідея створити гурт з таким репертуаром. Коли ми працювали над цією ідеєю, то вирішили, що наш стиль має принципово відрізнятися від того, що роблять інші львівські гурти. Ми хотіли зробити ретроспективу у часи старого забутого Львова, коли не було продюсерів, а були особистості, які писали справді добру музику. У творчих пошуках я віднайшов для себе багато цікавих музикантів та композиторів. Наприклад, мене зацікавила творчість композитора Генріка Варса. Він сам із Варшави, але певний час жив у Львові, після того як німці захопили Польщу. У Львові Генрік Варс створив перший Львівський «Теа-джаз» оркестр, заснований на поєднанні театру і музики. Доречі, окрім того, що Генрік Варс написав гімн батярів «Тільки ві Львові», виявилось, що він написав масу шлягерів. Це дуже цікава частина львівського музичного життя. І десь з півтора десятка пісень Генрика Варса ми взяли для себе.

«To ostatnia niedziela»
Але ми не переспівуємо оригінальні речі польською мовою. Ми подумали, – чого маємо переспівувати польські шлягери польською мовою, якщо поляки, наприклад, переспівують польською мовою світові шлягери. І вирішили перекладати усі пісні українською мовою. Поштовхом для першого перекладу стала відома пісня «To ostatnia niedziela» («Це остання неділя»), яку написав Єжи Петерсбурський на слова Зенона Фрідвальда у 1935 році, доречі, він теж львів’янин. Ця пісня у 30-х роках була дуже популярною. Згодом в Союзі з неї зробили рімейк «Стомлені сонцем». Але зробили зовсім інший приспів. Я подумав, що пісню «To ostatnia niedziela» дуже б добре було заспівати українською, але спочатку не міг як її перекласти, щоб зберегти певний ритм. Але таки створив пісню, яку назвав «Останні обійми». І дуже часто люди на концертах підходять та питаються: хіба це не «Стомленні сонцем»? На що я відповідаю – ви знаєте у нас настільки звикли, що цю пісню написав ледь не Міхалков, а насправді це творіння польського композитора Єжи Петерсбурського, який абсолютно нічого до Радянського Союзу не мав і це був шлягер 30-х років саме у Львові. Згодом ми переклали багато шлягерів 30х-40х років українською мовою.

Сентиментальний музичний Львів
Довоєнний Львів – сентиментальний та мав тоді ауру ліричного міста. Це було місто банків і розваг. А музиканти і композитори підкріпляли цей образ Львова. Тоді музику слухали переважно наживо у різноманітних музичних клубах. Той самий Генрик Варс писав музику також для кабаре та сценічних постановок. Тоді було модно, щоб співали актори, щоб це була ціла театралізована дія. У ті часи був страшенно популярний такий співак та музикант Євгеніуш Бодо. Я подивився багато його записів. Він дуже стильний виконавець був. Музика тих часів була дуже знаковою для Львова. Також я знайшов багато оригінальних речей Богдана Весоловського і ми зробили свій кавер, щоб воно звучало по-сучасному. До речі, він жив у Стрию та мав свій гурт. Хоча народився у Відні. Написав дуже багато цікавих творів українською. Навіть Олег Скрипка має кавери на пісні Богдана Весоловського. Але я знайшов абсолютно оригінальні речі, які були озвучені українцями у Канаді, в Америці. До речі, Богдан Весоловський один із перших українців, які почали робити тут естраду – сучасну розважальну музику українською мовою. Це була легка музика, ситуативна, як джаз.

Небатярський гурт
Ми не обмежуємо себе лише батярською стилістикою. І бітярські пісні – це не стільки музика, скільки спосіб життя та подачі. У батярів немає насиченої музичної палітри. Якщо подивитись навіть на творчість Віктора Морозова, то вони з Андрієм Панчишином почали робити нео-батярські пісні, використовуючи львівську гвару та стиль тих часів. Але це їхнє. Ми не хотіли йти тим самим шляхом. Ця ніша дуже специфічна. Але ми граємо й батярську музику. У нас в репертуарі є відсотків тридцять батярських пісень. Але все таки переважають твори Генріка Варса, Альберта Гарріса, Богдана Весоловського, Збігнева Куртича. Доречі, Збігнєва Куртича можна назвати польським Френком Сінатрою. Натхнення для мене – це самореалізація, коли натрапляєш на те, що ще ніхто не робив. Я не люблю робити банальних речей. Мені просто не цікаво когось повторювати. Тому власне самореалізація і надихає шукати нові пісні, нові способи подачі, нові тексти.

Share

Поки коментарів нема

You can be the first one to leave a comment.

Напишіть відгук